Як на відомих курортах Болгарії відпочити недорого
Болгарія є третьою за чисельністю країною, куди українці найчастіше їдуть відпочивати. Морські курорти цієї країни різні за популярністю, бюджету, природі, пляжам, наявності інфраструктури і пам'яток. Вони розташовані уздовж всього берега Чорного моря (а це близько 400 км). У скільки обійдеться бюджетний відпочинок у найбільших курортах країни та як країна позбувається «радянщини»?
- Дорога до Болгарії - через дві країни та шість пунктів пропуску
Їхати у сонячну країну вирішив наприкінці червня на комфортному автобусі (зручні крісла, WI-FI, планшет, санвузол) улюбленої компанії Ecolines. Заздалегідь купив акційні квитки з Одеси до Варни за 300 грн та за тією ж ціною з Варни до Одеси. Звичайний квиток лише в одну сторону коштує 800 гривень. Тому вдалось одразу зекономити одну тисячу гривень. До Одеси добрався звичним залізничним транспортом зі Львова.Автобус Одеса-Варна у дорозі 17 годин з урахуванням проходження всіх кордонів. З Одеси автобус їде по суцільному бездоріжжю до міжнародного пункту пропуску «Рені» на кордоні з Молдовою. Далі по прибуттю триває перевірка документів з української сторони, а потім із молдовської. Година очікування і автобус за 50 метрів від'їхавши від пункту пропуску під'їжджає до виїзного пункту пропуску Молдови на кордоні зі Румунією. За аналогічною схемою все теж: перевірка документів та вибіркового багажу. Отримавши штамп у паспорті про в'їзд у Румунію, автобус 5 годин їде по місцевій асфальтованій дорозі до виїзного пункту із країни. За вікном - румунські гори та невеличкі хатинки серед поля. На черговому пункті пропуску на кордоні із Болгарією затримок не було, перевіривши документи і поставивши штампи у паспорт, ми рушили до Варни.
Ранок. Автовокзал Варни. Виходячи із автобусу чую, як на будівлі автовокзалу гігантські чайки диким голосом подають сміх. Місцеві кажуть, що так вони вітають гостей із приїздом. Автовокзал, як і будівлі поруч, виглядають пошарпаними і сірими (радянська спадщина). Побачивши таке можна подумати, що навіть не виїжджав з якогось міста України.
Болгарські курорти: про житло, транспорт, розваги
Це - хостел Gagarin House, який розташований за 5 хвилин ходьби до центрального пляжу. Ще й ціна доступна. За три ночі із континентальним сніданком - 21 євро. Хороший хостел і тим, що у ньому є все, що потрібно: кухня, пральна машина, посуд, спільний телевізор, літній майданчик, санвузол. При можливості наявності вільних місць можна скоріше заселитись (поселення із 13 години). Так, як ми із колегою приїхали ранком, нас поселили скоріше. Номер у вигляді капсули із особистим простором. Ліжка закриваються шторкою. У середині капсули над ліжком є вбудовані розетки та світло. Внизу ліжка - шкафчик на замочок для особистих речей. Самі ліжка зручні, а постіль чиста і свіжа. У хостелі сподобалось й те, що тут безкоштовний чай та кава у необмеженій кількості. Персонал хостелу розмовляє англійською, болгарською та російською. Так, як часто у ньому відпочивають українці, то й українську добре починають розуміти. Якщо орендувати квартиру у місті, то обійдеться від 30 до 70 євро на добу без сніданку, як і номер у готелі. Тому часто можна зустріти відпочивальників, які відверто зізнаються, що живуть у хостелах на час відпочинку. Українців, як і росіян, у Варні зустріти можна на вулицях міста, в магазинах, на пляжах. Громадський транспорт - це автобуси та тролейбуси. По салону тролейбуса ходить кондуктор, який збирає гроші за проїзд. В автобусах оплата водієві. Вартість квитка по місту - 1,5 лева (23,25 грн). Автобуси, як і тролейбуси, нові, чисті та сучасні. Часто місцеві користуються таксі. Наприклад, у літній сезон багато мешканців Варни працюють на курорті Золоті піски, що за 18 км від міста. Стоячи на зупинці в очікування автобуса до них часто під'їжджають місцеві таксисти і пропонують за 2 лева доставити до курорту. Правда, можна поторгуватись і за 1,5 лева теж доїхати. Але везуть таксі, як і автобус, до в'їзду у місто. Далі доведеться йти пішки 20-25 хвилин.
Золоті піски - це відомий курорт у Болгарії, який славиться золотисним, кварцовим піском і широким довгим пляжем. На ньому ніде яблуку впасти. А вода - неймовірно чиста та тепла. На відмінно від українських пляжів тут не ходять дрібні продавці із різними смаколиками, бо неподалік - чимало магазинів, ресторанів та готелів. Люди на пляжі люблять засмагати лише з ранку до обіду та у вечірній час. В обідню пору усі намагаються покинути пляж, бо сонце в цей час дуже пекуче, а пісок настільки розігрітий, як кип'яток, що вкрай важко ступати по ньому.
Радянська спадщина: недіючий російський бар у Золотих Пісках. В Золотих пісках життя тут нe зaмoвкaє нaвiть внoчi. Вeличeзнa кiлькicть мicць, дe мoжнa «зaтуcити». Вeликa кiлькicть рoвecникiв з уciєї Єврoпи, бeзпeрeрвнe життя. Дiтям, дo рeчi, цeй курoрт тeж дужe пoдoбaєтьcя. На курортні є все необхідне: спортзали, тенісні корди, фітнес-центри, майданчики для iгoр в нacтiльний тeнic, вoлeйбoл, бacкeтбoл. Є тeaтр, кiнoтeaтр i aквaпaрк.
Нa нaбeрeжнiй прoпoнуєтьcя бeзлiч eкcкурciй, прoдaютьcя бoлгaрcькi cувeнiри. Окрім активного відпочинку у місті можна відвідати національний парк та місцеві храми. Але найчастіше відпочивальники їдуть у Монастир Аладжа, який є найвідоміший середньовічний двох'ярусний скельний монастир Болгарії, відомий ще під назвою монастир Святої Трійці. Автобуси туди не ходять. Тому зі Золотих Пісків можна туди йти пішки (близько годину), або поїхати на таксі за 30 лев (465 грн). Я ж пішов пішки і мав нагоду ще насолодитись місцевими краєвидами. Вхід у монастирВхід у монастир Аладжа коштує 5 лев (77 грн). Він є нeдiючий. Зaрaз цe музeй пiд вiдкритим нeбoм. Приміщення монастиря видовбане у вапняній скелі висотою майже 40 метрів і розташовуються на двох рівнях. На першому рівні знаходяться церква монастиря, келії ченців, їдальня і кухня, невелика цвинтарна церква, крипта (кісткосховище) і підсобні приміщення. Другий рівень являє собою природну скельну нішу з монастирської каплицею в її східній частині. Є тaкoж і критий музeй, в якoму прeдcтaвлeнa нeвeликa кoлeкцiя iкoн, прeдмeтiв пoбуту i рукoпиciв. На території, в західному напрямку, від монастиря за 600- 700 м знаходиться група печер, відомих як «Катакомби». Тут були виявлені в них знахідки - кераміка, монети, графіті та інші, свідчать про те, що Катакомби були жилими на початку християнської ери (V-VI ст). В кінці ХIV століття, після того, як Болгарія потрапила під османське панування, Аладжа монастир занепав і ймовірно в кінця XV - початку XVI ст., був остаточно монахами покинутий.Християнське ім'я монастиря невідомо. Назва «Аладжа» має персько-арабське походження і означає «строкатий, різнокольоровий». На початку минулого століття К.Шкорпіл записав переказ, з якого випливає, що покровителем монастиря був Св. Спас (або Христос Спаситель).Незвичайні архітектурні форми і численні перекази та легенди про заховані скарби і бродять серед руїн примар ченців створюють тут атмосферу таємничості і містики, яка вже десятиліття привертає до себе велику кількість шанувальників. Найбільше відвідувачів - із Росії, України, США.
Повернімось до Варни. Завітавши у місцевий туристичний інформаційний центр можна отримати чимало цікавої інформації про природні пам'ятки, пам'ятки культури і архітектури, дізнатись про цікаві фестивалі, концерти чи інші важливі події суспільного життя міста і країни. Тут можна отримати безкоштовну карту-путівники по місту.
Гуляти по Варні одне задоволення. Старий центр міста дуже гарний: різнокольорові будиночки, чимало сувенірних магазинів, різні пам'ятки архітектури, фонтан. Але найбільше гордістю міста вважають Кафедральний Храм-Пам'ятник «Успіння Пресвятої Богородиці», що розташовується в самому центрі міста. Трохи передісторії: відразу після звільнення міста від загарбників православне болгарське населення міста стало стрімко зростати. Щоб підтвердити свою прихильність російської православної церкви і продемонструвати відособленість від грецької патріархії, Варненські чиновники запросили князя Дондукова-Корсакова відвідати урочисте богослужіння в болгарській церкви Святого Архангела Михаїла. Тоді закласти перший камінь у фундамент майбутнього храму удостоївся князь Олександр І Батенберг, який прибув у Варну напередодні. В присутності великої кількості болгар і вірмен храм був освячений. Після освячення місця зведення храму князь помилував всіх в'язнів Варненської в'язниці, яким залишалося три місяці до закінчення терміну. Назва - Успіння Пресвятої Богородиці - храму було дано на честь російської імператриці Марії Олександрівни, благодійниці болгар і тітки князя. Будівництво храму тривало протягом шести років. На сьогодні храм вважається - одним із найвідоміших будівель Болгарії. Вхід - вільний.
У центрі сучасної Варни розміщуються античні римські лазні. Археологи, також, як і місцеві жителі, чимало здивувалися, виявивши руїни терм II століття розміром з величезне футбольне поле прямо біля під'їздів багатоповерхівок. З'ясувалось, це найбільший комплекс бань на Балканах добре збереглася до наших днів системою каналізаційних стоків, 18-метровою вежею, з басейнами і залами для відпочинку. Звичайно, сьогодні терми виглядають не так грандіозно. Але побродити серед древніх стін і античних статуй і уявити собі колишню велич цього вражаючого місця досить цікаво.
Залізничний вокзал Варни - це не просто транспортний об'єкт, це справжній пам'ятник архітектури. Він був урочисто відкритий в березні 1925 року в присутності царя Болгарії Бориса III, який був відомий своєю пристрастю до залізничної темі. Будівля вокзалу в Варні стала справжнім витвором мистецтва, а от нинішні приміські потяги - ні чим майже не відрізняються від українських: обмальовані та обшарпані. Станція має три платформиЗ вокзалу Варни курсує безпересадкові вагони потяга до Львова. Квиток коштує - тисяча гривень. Щодо харчування. Всі туристи, як і місцеві, полюблять скуповуватись у місцевому супермаркеті «Billa». Ціни доволі низькі і великий вибір продуктів та готових страв. За порадою місцевих вирішив завітати у місцеву мережеву їдальню, яка носить назву «Trops food». Тут можна скуштувати чималий вибір страв за помірними цінами. Наприклад, моя вечеря (на фото) обійшлась мені у 12 лева (186 грн). У інших закладах - ціни вищі.
Пляж у Варні - чистий. Відпочивальників не так багато, як у Золотих Пісках. За кожні 100 метрів розташований рятувальний пункт, з якого рятувальники стежать за відпочивальниками у воді. У неприйнятну погоду для купання на пунктах вивішують червоні та жовтні прапорці. Це означає, що купатись небезпечно через великі хвилі. На пляжах у Болгарії, на відмінно від українських, люди не бояться залишати свої речі. Був неодноразово свідком, як відпочивальники, залишали без остороги на покривалі свої телефони і гаманці і йшли купатись. Ніхто їх цупив. У нас би побачивши таке, то із покривалом б забрали.Тихе містоВідпочити у Болгарії справді можна недорого. І в цьому я мав нагоду переконатись. Попри наявну «радянську спадщину» курортні міста все ж продовжують розвиватись. Будуються нові комплекси, розвивається туризм, знищуються радянські символи та традиції.
Отож, за чотири дні відпочинку підсумував витрати:
300 грн - залізничні квитки Львів-Одеса-Львів;
600 грн - автобусні квитки Одеса-Варна-Одеса;
21 євро - проживання у хостелі із сніданком;
6 лев - таксі та автобус до Золотих пісків (два дні)
5 лев - відвідування Монастиря Аладжа;
55 лев - закупка у супермаркеті Billa за всі дні;
30 лев - сувеніри, подарунки, розваги;
12 лев - вечеря у Тропс-фуд.
Всього: 900 грн, 21 євро (651 грн), 107 лева (1658,50) = 3209,50 грн
І насамкінець, ще кілька фото...