Як дешево поїхати до Вільнюса та Риги

У цій статті я хочу поділитися розповіддю про бюджетну подорож в дві прибалтійські країни - Литву і Латвію. Чому саме у березні туди ми з друзями поїхали? Відповідь проста: з України до країн Балтії переліт недорогий та і мовний бар'єр відсутній, а ще, інтерес до культури цих країн. 

  День перший: авіапереліт, відвідування ярмарка "Казюкаса"

Прибувши потягом зі Львова та зустрівши друзів, вирушаємо на 14 платформу Київського залізничного вокзалу. Тут всередині вокзалу біля входу на платформу розміщується комфортний зал для пасажирів, які мають квитки на швидкісний експрес до Борисполя. Через термінал купляємо квитки на потрібний рейс. Оплату здійснюється платіжною карткою. Вартість квитка 80 грн. Також його можна купити у касах Центрального та Південного вокзалу. При вході у зал скануємо квиток на турнікеті. Поки маємо час до відправлення потяга роздивляємось невеличкий зал: комфортні крісла, диван, дитяча кімната, працює безкоштовний WI-FI, розміщені розетки для зарядки гаджетів, за порядком стежить охоронець. 

Київський експрес до Борисполя був вщент заповнений. Навіть сидячих місць не було. Дехто змушений був їхати більше півгодини стоячи. Але все ж без запізнення експрес до Борисполя прибув вчасно. Від платформи до аеропорту йти пішки дві хвилини.

Наш виліт до Вільнюса був в обідню пору. Тому пройшовши вчасно митні та паспортні контролі (реєстрацію на рейс ми зробили за два дні дні онлайн) ми мали можливість прогулятись магазинами Dutty Free. Квитки замовляв майже за три місяці, проводячи моніторинг акційних пропозицій від лоукостера Ryanair. Так вдалось купити авіаквиток Київ-Вільнюс за 15,07 євро (481.33 грн). А назад з Вільнюса до Києва за 13,06 євро (417,26 грн). Загалом вартість авіаквитків в обидві сторони обійшлась кожному у 910 гривень. Невеличкі рюкзаки на плечі - і вперед!

Прилетіли ми в аеропорт Вільнюса через годину після відправлення з Києва. Прикордонник не довго досліджував мій паспорт, навіть не питав про мету поїздки, маршрут, суму грошей на час перебування. Нас з друзями пропустили швидко. 

Вільнюський міжнародний аеропорт виглядає маленьким, але дуже доглянутий. Автобусна зупинка знаходиться навпроти входу в аеропорт. На стовпах висить розклад автобусних маршрутів. Рейси курсують чітко за часом, що дуже зручно. Але ми вирішили спробувати поїхати на поїзді. Неподалік від аеропорту в кількох хвилин ходьби знаходяться залізнична станція, звідки майже години відправляються поїзди. Якщо на автобус квиток коштує 1 євро, то потягом до Вільнюса можна доїхати за 0,70 євро. До речі, аеропорт від міста знаходиться неподалік (7 км).

Поїзд з аеропорту до міста їде лише 7 хвилин. Це найкоротший маршрут з аеропорту до міста. Швидко, економно та дуже зручно. Квитки купити можна було у провідниці потяга. З вокзалу міста до нашого хостелу пішки добрались за 15 хвилин. Поселились ми в самому центрі Вільнюса в одному із хороших хостелів, які вдалось знайти на сайті Booking.com/ Кожен, хто шукає недороге житло закордоном, може зареєструватись за посиланням: https://www.booking.com/s/44_6/2997e986 вибрати і забронювати дешевий варіант житла, ще й отримати знижку 10%. 

Після поселення ми вирішили у прогулянку по Старому місту. Стара частина Вільнюса вважається однією з найбільших у Східній та Центральній Європі. І однією з найбільш автентичних. Старе місто Вільнюса не схожий ні на одну зі столиць Європи. У Вільнюсі можна відчути себе як вдома. Незважаючи на те, що в місті я в перший раз, у мене не було страху заблукати. Начебто вже тут був і знаєш, на яку вулицю потрібно повернути. Все нове, але одночасно і все начебто знайоме.   

Прогулянку ми почали з відвідин Острої брами (Ворота світанку), де й неподалік ми й жили. 

Аушрос Вратай - один із символів міста. Це єдині збережені ворота міської оборонної стіни, згадані ще в XVII столітті. Зараз тут знаходиться каплиця з чудотворною іконою Діви Марії Милосердної Матері або, як її ще називають, Вільнюської Мадонни. Паломники з усього світу приїжджають до неї. Копії цієї ікони є в багатьох храмах різних країн. 

Наш приїзд у Вільнюс якраз збігся з проведенням традиційного тутешнього ярмарка Казюкаса, який вважається найбільшим і найдавнішим фестивалем у Литві, що бере своє коріння в 17 столітті. За традицією, він проходить в найближчі до Дня Св.Казимира (4 березня) вихідні. Місце свята - Старе місто, що має статус спадщини ЮНЕСКО, і його околиці. 

Це свято, присвячене покровителю Литви, святому королевича Казимиру, по суті символізує веселу зустріч весни, а за формою це фестиваль, який об'єднує стародавні традиції ремісників і сучасний погляд на культурну спадщину. 

Відвідувачі ярмарку щороку в ці дні мають можливість побродити на багато кілометрів прилавками і спробувати національну кухню не тільки литовців, а й поляків, латишів, білорусів, татар та інших народів, що живуть в Литві. 

"Колись на ярмарку Казюкаса у євреїв можна було купити солодощі, у турків - хустки, у російських - скло і сукно. І зараз тут можна придбати вироби литовських, латиських, естонських, польських, білоруських майстрів: кераміку, скло, дерев'яний посуд і сувеніри тощо. Вільнюс вже кілька століть зустрічає весну гучною ярмаркою. Її назва походить від зменшувальної форми литовського варіанта імені Казімірас - Казюкас. Характерні вільнюські великодні верби з висушених різнокольорових, фарбованих квітів і трав - важливий атрибут ярмарку", - розповів нам місцевий латиш, з яким нам вдалось познайомитись.

На ярмарку можна найчастіше зустріти особливі атрибути свята:

• Верби Вільнюського краю - це різнокольорові, не характерні для жодної іншої культури плетені композиції.
• Бублики і пряники у формі серця. Колись такі пряники вважалися особливим знаком уваги до улюблених або судженим. А ось бублики можна дарувати і є кому завгодно!
• Кулінарна спадщина різних народів: тут можна спробувати і автентичне караїмська блюдо - кібінай, і солодкий, нагадує витвір мистецтва татарський «Столістнік», та іншу екзотику з різних кухонь, характерних для Литви.
• Ремісничі майстерні: майстри ярмарки охоче показують свою роботу в процесі. Найдопитливіші можуть своїми руками викувати спеціальну монету.

До речі, ярмарка Казюкаса за всю історію свята встановила чимало рекордів: найбільша «верба», найбільше блюдо з курки «Tulpė», найбільша дерев'яна ложка і пара дерев'яного взуття - клумпес. Крім величезного асортименту товарів ручної роботи, ярмарок Казюкаса славиться своєю культурною складовою. Поруч з торговими павільйонами проходить безліч цікавих подій, які висвітлюють багату творчу спадщину різних регіонів Литви. Концерти, вистави вуличних театрів, паради наречених, веселі народні ігри привертають відвідувачів не менше ремісничого достатку ринку. От і нам вдалось почути, як білоруські виконавці співають відомі українські пісні, а майстри-ремісники з усієї країни, а також із сусідніх Латвії, Естонії та Польщі показують унікальні вироби.

За порадою місцевих, ми відвідали в центрі міста національне кафе «Etno Dvaras», де скуштували литовські цепеліни. Зроблені вони з тертої картоплі і зазвичай наповнені м'ясом. Подаються із соусом. Виглядають, як котлета по-київськи, а смак на любителя. 

Вартість - 5,5 євро (165 грн). 

День другий: вуличками Вільнюса та Ужупіса

Другий день ми повністю присвятили подальшому вивченню Вільнюса. Історична частина тут настільки цікава, що одного дня мало, щоб добре розглянути, насолодитися місцевими пам'ятками і колоритом. Поснідавши бутербродами, приготованими з найсмачніших продуктів місцевого супермаркету Maхim, і йогуртами, ми вирушили в самий популярний для туристів і незвичайний район Вільнюса - Ужупіс. 

До речі, про продукти. У країнах Прибалтики дуже смачні хлібобулочні вироби. Будь-яким хлібом зі звичайного супермаркету можна насолоджуватися без додаткових продуктів. А в булочках, слойки, кексах настільки смачне тісто і велика кількість начинки.  

Кафедральний собор-базиліка Св.Станіслава і Владислава не схожий зовні на звичні собори і є найголовнішим католицьким храмом в Литві. Тут, під Кафедральним собором, поховані єпископи, князі, правителі Великого Князівства Литовського, королеви, вельможі. 

Від Кафедральній площі бере початок проспект Гедімінаса - центральна вулиця Вільнюса. Саме тут розташовані державні установи, торговельні центри, кафе і ресторани. Вздовж проспекту ми гуляли розглядаючи продукцію ярмарка Казюкаса, який тут вже другий день тривав. 

Повернувшись на Кафедральну площа і звернувши в бічну вулицю, ми вийшли до Президентського палацу. Це робоче місце президента Литви, тут проходять зустрічі глав держав, а також щонеділі можна спостерігати церемонію зміни державних прапорів. Будівля Президентського палацу знаходиться посеред площі Дауканто і оточене затишними старовинними вуличками, по яких можна вийти до Університетському комплексу, одному з найдавніших в Європі.  

А далі ми нарешті завітали в Ужупіс або, як кажуть, Республіка Заріччя - це жартівлива «республіка» художників, музикантів, де проходить безліч різних фестивалів, концертів, виставок. 

Через Вільнюс в район Ужупіса ведуть два пішохідні містки через річку Вільня, обидва, судячи з численних замків, є місцем паломництва молодят. Кажуть, раніше Ужупіс був досить небезпечним місцем - тут мешкали злодії і шахраї, пограбувати могли серед білого дня. Згодом будинки у бідноти викупила вільнюська богема. На стінах будинків з'явилися малюнки, у дворах - скульптури. Одна з таких, ангел, вважається символом Ужупіса. Діячі мистецтва навіть організували тут щось на зразок казкової республіки, про що інформує відповідна табличка при в'їзді в район. Як будь-яка нормальна держава, Ужупіс володіє власною конституцією, армією, кабінетом міністрів і президентом. У місті приємно бродити по його старовинними вуличками. Куди не поверни, натрапиш на цікавий будинок, незвичайну вулицю або затишний дворик. 

Після Ужупіса ми вирішили відвідати замкову вежу на горі Гедімінаса. Підйом на гору недовгий, тому ми не стали їхати на фунікулері (вартість 2 євро). З вершини відкривається приголомшлива панорама на місто і дві річки. Вхід в башту коштує 5 євро з людини. Вежа була відбудована, тому всередині порожньо, крім фотографій, що відображають історію Вільнюса, і декількох реконструкційних макетів. Вартість входу абсолютно не виправдовує очікувань, за винятком одного: зверху є оглядовий майданчик, звідки також можна помилуватися видами міста. Хоча необов'язково підніматися на платний оглядовий майданчик у вежі Гедиміна, з кріпосної стіни теж дуже хороший огляд і безкоштовно можна побачити Вільнюс згори.

Насичена прогулянка Вільнюсом мені сподобалася. Литва - це вже європейська розвинена країна, з гарною інфраструктурою, якісними дорогами, сервісом. При цьому литовці пишаються і зберігають свою унікальність і самобутність, залишаючись привітними людьми. 

День третій: до Риги... за шпротами!

Вранці на заздалегідь куплений автобус улюбленої автобусної компанії Ecolines. Квиток з Вільнюса до Риги я купив за акційні 5 євро (160 грн), але мої друзі не встигли на акцію, і придбали вже за 12 євро (383 грн), що теж не погано, бо стандартна ціна квитка починається з 17 євро. Їхати з столиці Литви до столиці Латвії 4 години. Але вони пролетять швидко, бо у кріслах автобуса вбудовані планшети, де можна переглядати фільми та слухати пісні, як англійські, так і українські!

Кордон між Литвою і Латвії позначається закинутими прикордонними будками, зарослими чагарником. 

Рига нас зустріла похмурою погодою з дощем. Поруч з автовокзалом розташовується місцевий ринок. На ньому й знайшли перші знамениті рижські шпроти. Але вирішили, що купимо їх на зворотньому шляху.

Звичайно, найголовніше надбання і чарівність Риги - це старе місто. Можна сміливо від автовокзалу йти пішки оглядати визначні пам'ятки. 

Домський собор - головний собор країни і обов'язкове місце для відвідування. Досить стародавня споруда. Перший камінь було урочисто закладено аж в 1211 році. З тих пір його безліч разів перебудовували, але він не втратив своєї величі.

Тут котів з будинками, а особливо чорними можна чимало зустріти. Люди тут не забобонні, статуетки чорних котів ставлять на свої підвіконня помешкань. Є у Ризі знаменитий котячий будинок. На верху будівлі розміщені два коти. Історія свідчить: Старий будинок належав панові Блюмера, який дуже мріяв вступити в гільдію, яка знаходилася навпроти його будинку, але ніяк його не приймали. В знак протесту він встановив на даху чорних котів і розгорнув їх попами прямо до гільдії. В результаті товариша Блюмера все-таки прийняли в заповітний штат, а кішок повернули в зворотну сторону. Але з тих пір вони символи Риги. 

У пішої доступності від Старої Риги, або як її ласкаво звуть місцеві жителі - старенька, теж є кілька пам'яток. 

Гуляючи вузькими вуличками Риги пригадуєш, як ще за часів СРСР кіно знімали саме в Ризі. Саме тут були зняті відомі кіношедеври, як Шерлок Холмс і 17 миттєвостей весни. 

Багато хто ще пам'ятає з радянських часів і смак знаменитих Ризьких шпрот. Саме цей продукт до сих пір, приготований традиційним способом, є брендом Латвії! Прогулюючись Ригою ми щоразу собі нагадували, щоб не забути купити тутешні шпроти, які й донині вважаються одними з найбільш якісних і смачних. Ми скуштували особисто, це дійсно так. Шпроти в Ризі, та й взагалі в Латвії продають в маленьких магазинчиків, супермаркетах і на ринку. Яких шпрот там тільки немає, баночки різних розмірів, кольорів і форм, залізні та скляні, вагою від 100 грам і до півкілограма. Вони там ніжно золотистого кольору, великі, все одна до однієї, укладені рівненько, аж око радіє, голови і хвостику у кожної рибки акуратно відрізані. А смак, смак просто приголомшливий! Вони настільки ніжні, що тануть у роті, зовсім не відчувається присмак масла, немає ні гіркоти, ні інших сторонніх присмаків і запахів, в міру солоні, в міру копчені. 

Будете в Латвії, обов'язково спробуйте Латвійські шпроти, а то і купіть пару баночок додому. До речі, тим, хто не знає, що привезти близьким і друзям з Латвії, Рижські шпроти стануть відмінним подарунком-сувеніром. Але майте на увазі, що шпроти більше 100 грам не можна перевозити в аеропорту, їх просто викинуть. Так, як це зробили з декількома баночками шпрот, які купила Viktoria Pupii та моїми.

Але, можна ще привезти знаменитий Ризький бальзам, але на смак він, чесно зізнатися, як гірка мікстура від кашлю. Ризький бальзам вже давно став візитною карткою Латвії, він настільки знаменитий, що якщо не пробував особисто, то вже чув про нього напевно кожен. Як розповіли рижчани, класичним і найвідомішим є Ризький чорний бальзам (Rigas Melnais balzams). Саме цей бальзам був першим ризьким бальзамом, в подальшому на його основі створили і інші бальзами з різними смаковими добавками і фортецею. На сьогоднішній день існує кілька різновидів ризьких бальзамів: класичний чорний, він найміцніший, його оборот становить 45 градусів, вершковий, чорносмородиновий і елемент.

До складу класичного чорного ризького бальзаму входять вода, етиловий спирт вищого очищення і безліч натуральних екстрактів трав і ягід. Склад інших ризьких бальзамів приблизно такий же, плюс присутні різні добавки.

Ну, ще б у бальзаму не було такого смаку, адже створений він був спочатку як ліки і вживають його не для приємного застільного часу, а виключно з метою профілактики. Найчастіше п'ють, додаючи по столовій ложечці в гарячу каву або чай, рідше як аперитив перед їжею. Кажуть, ризький бальзам має тонізуючий і загальнозміцнюючий ефект, а також використовується як антидепресант, для поліпшення апетиту і підняття тонусу кишечника. За легендою, ризький бальзам був створений ризьким аптекарем на основі старовинного рецепту горілчаного настою цілющих трав, а після запропонований як ліки російської імператриці Катерині II, яка страждала коліками. Бальзам допоміг їй впоратися з недугою, після чого був загальновизнаний. За версією ж жителів Латвії бальзам був створений також ризьким аптекарем, але в період страшної епідемії туберкульозу в країні, для лікування місцевих жителів. Ризький бальзам допоміг врятувати життя і позбутися від епідемії туберкульозу. Оскільки на смак бальзам дуже гіркий, після лікування всіх хворих про бальзам благополучно забули і продавали його виключно в аптеках як ліки по копійчаним цінами. 

Самі ж місцеві всі ці бальзами практично не п'ють, за винятком деякої молоді, виспівує для веселощів що завгодно. Зате туристи люблять їх скуповувати.

Особливо варто поділитись враженнями від відвідування справжнього культурного центру Латвії. Більше чотири мільйони книг на тринадцяти поверхах. Так виглядає Національна бібліотека Латвії, яку ще називають "Замок світла" через унікальний дизайн будівлі. Литовська бібліотека виглядає скромною у порівняні із нею. 

Національна бібліотека Латвії стала справжнім культурним центром країни. Щодня в ній проводять концерти, конференції, наукові лекції та організовують дискусії.

Вхід - вільний.

У СКІЛЬКИ ОБІЙШЛАСЬ ПОЇЗДКА?

• Потяг Львів - Київ - 170 грн;
• Київ-Пасажирський - Бориспіль (експрес) - 80 грн;
• Авіаквитки Київ-Вільнюс-Київ - 910 грн;
• Потяг з Вільнюс-аеропорт до центру міста - 0,70 євро (20 грн.);

• Хостел у Вільнюсі (три доби) - 790 грн;
• Автобус Вільнюс-Рига-Вільнюс - 17 євро (543 грн.);
• Вільнюс (центр) до аеропорту - 0,70 євро (20 грн.);
• Київ-Бориспіль - Київ-Пасажирський - 80 грн;
• Потяг Київ - Львів - 155 грн;
• Цепеліни (страва) - 5,5 євро (166 грн);
• Харчування - 15 євро (484 грн.);
• Сувеніри - 5 євро (150 грн.);
• Відвідування вежі Гедиміна - 5 євро (150 грн.)

Всього: 3718 грн.